Чиновники Державної міграційної служби України ігнорують звернення про проблеми переселенців

Чиновники Державної міграційної служби України ігнорують звернення про проблеми переселенців

Переселенці скаржаться на проблему: під час отримання адміністративних послуг, пов’язаних з вклеюванням фотографій, обміном паспортів, оформлення закордонного паспорту, оформленням ID-карток та інших послуг, вони стикаються з необхідністю т. з. «проведення додаткової перевірки особи».

За офіційною версією, причиною проблем з ідентифікацією таких осіб є недоступність необхідних для проведення цієї процедури архівів-картотек на території, що не контролюється українською владою. Нібито ідентифікація заявників здійснюється на підставі даних, отриманих із баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, або за даними, що містяться в картотеках територіального підрозділу ДМС, який видав паспорт громадянина України особі. А оскільки картотеки підрозділів ДМС на окупованій території недоступні, то ідентифікація людей здійснюється шляхом отримання інформації про особу з інших реєстрів МВС, Національної поліції, Мін’юсту й органів ДФС.

Так, до приймальні УГСПЛ на Сумщині звернулась пані Н., що приживає в Одесі, яка розповіла, що її рідні відчули на собі, що таке процедура «ідентифікації»: батько надав для підтвердження особи своє пенсійне посвідчення з фотографією, військовий квіток, а мати зібрала усе, що було в наявності: свідоцтво про народження, паспорт громадянки України, довідку з місця роботи, подружжя також взяло довідки з реєстру виборців, пройшло співбесіди з заповненням анкет, але в видачі закордонних паспортів їм все ж таки було відмовлено.

У відмові було зазначено, зокрема, що «надані документи не дали можливості отримувати інформацію щодо особи, оскільки вони були видані на території, яка на теперішній час не підконтрольна Україні». Такий висновок було зроблено щодо двох людей поважного віку, які самотужки зробили все можливе і неможливе, щоб зібрати якнайбільше різних документів для спрощення або прискорення перевірки.

Слід окремо звернути увагу на те, що ці «надані документи, видані на території, яка на теперішній час не підконтрольна Україні» не містять будь-яких ознак підробок або фальшивок, слідів підчисток або виправлень, і щодо цих документів не були зроблені певні висновки посадовцями, які у випадку виявлення таких фактів мали б діяти згідно з законодавством, з відповідними наслідками. Паспорти громадян України у подружжя, а також інші надані ними документи не визнані підробленими - їх просто повернули з висновками про те, що отримати з них інформацію щодо особи не можна, оскільки вони були видані на території, яка на теперішній час не підконтрольна Україні.

Отже, чи стикнулося б подружжя з такою процедурою «ідентифікації», якщо б вони проживали раніше не в Луганській, а, скажімо, в Дніпропетровській чи Харківській області? Ні, адже особливі умови отримання закордонних паспортів – ускладнений порядок підтвердження особи – стосуються лише тих людей, які вже і так постраждали від військового конфлікту, та мали змогу знайти в собі сили, щоб намагатися розпочати нове життя на новому місті.

Подібні ситуації виникають вже п’ятий рік поспіль – весь цей час громадяни, що переїхали з окупованих територій нашої країни, стикаються зі складнощами під час отримання адмінпослуг у відповідних органах. Це не відповідає змісту ст.19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тим не менш, в рамках проведення «додаткової перевірки» ВПО примушують надавати додатково документи, які містять фото, – у якості підтвердження особи заявника. Нормативно це не передбачено, а помічена негативна практика порушує права ВПО у порівнянні з іншими громадянами України, і є проявом дискримінації, - вважають правозахисники.

Чи дійсно за увесь цей час неможливо було вирішити проблему? Чи, може, така ситуація влаштовує посадовців, а колишні мешканці територій, які, на жаль, донині є непідконтрольними, мають бути обмежені у своїх правах

Нажаль, всі ці питання, які адресували відповідальним особам правозахисники на своїй сторінці в соціальній мережі, залишилися без відповідей. Представники Державної міграційної служби України просто проігнорували це звернення, незважаючи на те, що текст мав чимале охоплення аудиторії – тільки на сторінці в Фейсбуці його продивилося більше 3,5 тис осіб. Крім того, передрук зробили інформаційні ресурси та спільноти, які опікуються переселенцями. Не було жодної офіційної реакції і на коментарі до тексту від переселенців, які стикнулися з такими ж проблемами в інших українських містах. І це мовчання – є реальним показником байдужого відношення до людей та проблем, з якими вони стикаються.